Канівець Володимир Васильович

Народився Володимир Васильович 5 жовтня 1923 року в с. Весела Долина в сім’ї хліборобів. Після закінчення школи з перших днів Другої світової війни на фронті. Був поранений. Війну закінчив майором. Після закінчення війни навчався на факультеті журналістики Латвійського університету в Ризі, який закінчив у 1952 році.

Був на журналістській роботі, очолював Житомирську організацію спілки письменників України, працював директором Літфонду СРСР, відповідальним секретарем правління Спілки письменників.

Літературну діяльність розпочав як драматург. Пише українською та російською мовами, якими досконало володіє. Окремими виданнями вийшли п’єси: «Після весілля» (1956), «Жених з орденом» (1958), «Затоплений острів» (1961). Ним написані  п’єси: «Смерть на ешафоті», «Перші барикади», «Мама збирається заміж», «Леся Калина», «Міс Америка», «Брестський мир», «Віддавали батька в прийми» та ряд інших.  

 

Він автор історико-біографічних творів: «Олександр Ульянов» (1961), «Кармалюк» (1965), «Ульянови» (1967), романів «Костры в тайге», (1963), «Провісники» (1976), «Ранок генія» (1979), «Земля і воля» (1982), «Крах дисидентки» (1985), «Листи коханої» (1965); повістей: «Хлопчик і жар-птиця» (для дітей, 1968), «Студент університету» (1970), «Сестра Оля» (1980), творів у 4-х томах (1983-1994); збірок статей «Діалог» (1983), збірника «Українська афористика» (2000), книги «Афоризми 2100» (2001).

В.В. Канівець стоїть другий справа серед українських письменників.

Також на фото: М. Бажан, О. Гончар, П. Загребельний, В. Коротич.

Усього за 50 років творчої діяльності В.В. Канівець видав 73 книги романів, повістей, оповідань, п’єс, афоризмів. Тираж його книг налічує понад 10 млн. екземплярів.

1998 року,  в ювілейний для себе рік, приїздив з колективом Дніпропетровського музично-драматичного театру з гастролями по населених пунктах району: м. Глобине, с. Великі Кринки, с. Весела Долина, с. Заможне. У м. Глобине під час вистави зустрівся із своєю вчителькою 90-річною Ольгою Афанасівною Галєміною.

У травні 2005 року Володимир Васильович взяв участь у відкритті власної кімнати-музею в приміщенні місцевої школи, яка носить його ім’я. Він був членом спілки письменників СРСР з 1958 року. Лауреат Державної премії України імені Т.Г. Шевченка 1970 року.

Володимир Васильович є головою ради ветеранів Спілки письменників України.

Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, Дружби народів, «Знак Пошани», медалями, Почесними Грамотами Президій Верховних Рад УРСР та Киргизької РСР.

Проживає в м. Києві.

rada.org.ua - портал місцевого самоврядування

Логін: *

Пароль: *