Веселодолинська ЗОШ І-ІІ ступенів ім. В.В. Канівця

Адміністрація школи:

Директор школи

Цимбал Ольга Миколаївна

 

Заступник директора з навчально-виховної роботи –

Коваленко Тетяна Василівна

 

Контактна інформація:

39033, вул. Шкільна, 60, с. Весела Долина, Глобинського р-ну, Полтавської обл., т. (05365) 38-7-22.

 

Історія Веселодолинської ЗОШ І-ІІ ступенів ім. В.В. Канівця

 

В 1855 році на кошти дочки колежського радника Бабаніної Василини Георгіївни в селі Сталева Долина була збудована Георгіївська церква, дерев’яна, на кам’яному фундаменті, холодна і з такою ж дзвіницею. При ній діяла школа грамоти. Вчителем був місцевий дяк.

В 1890 році в с. Сталева Долина Кринківської волості відкрито Земське училище. Вчителем було висаджено 45 дерев.

Земські училища – загальноосвітні початкові школи з одно-, три- та чотирирічним курсом навчання, які відкривалися і утримувалися земствами в сільській місцевості. Діяли згідно з «Положенням про губернські та повітові земські установи» 1864. Нагляд і педкерівництво  Земських училищ здійснювали члени училищних рад, контроль – інспектори і директори народних училищ Міністерства освіти. Положення обмежувало освітню діяльність земств вирішенням фінансово-господарських питань.

Предмети викладання в училищах: Закон Божий, читання, письмо, церковнослов’янська мова, арифметика, співи. Оскільки для цього типу шкіл не було сталих програм, вчителі користувалися свободою у виборі методів навчання і підручників. Збільшували рівень початкових знань, викладаючи природознавство, фізику, хімію, географію та історію. До училищ йшли працювати випускники прогімназій, гімназій, учительських та духовних семінарій, єпархіальних училищ та приватних навчальних закладів.

Опікуном Земських шкіл Кременчуцького повіту був мічман Дмитро Миколайович Милорадов, який отримав освіту в Московському училищі.

Був єдиним наслідником пані Милорадович, яка проживала в с. Сталева Долина і мала 1444 десятин землі.

В с. Сталева Долина в училищі навчалося 46 учнів (1891-1892 рр.), 56 учнів (1892-1893 рр.), 41 учень (1893-1894 рр.). На той час у Полтавській губернії налічувалося 48 училищ.

Законовчитель священик  отець Алексій Прохорович Сулятицький (закінчив курси Полтавської духовної семінарії).

Вчитель Михайло Сокологорський працював до 1 листопада 1893 року, потім учителем-завідуючим був Олександр Федорович Кірста, син дворянина, неодружений. Він мав свідоцтво  про звання учителя сільського приходського і початкового народного училища.

У «Земському народному училищі ім. Милорадовича» викладали на той час велику кількість предметів: «Закон Божий», читання, письмо, арифметика, співи.

У звіті члена училищної ради Кременчуцького повіту гвардії штабс-ротмістра Павла Миколайовича  Малами за 1892 – 1893 значилося таке:

«Хорошо и уверено поют молитвы в Сталево-Долинскому училище благодаря учителю Михайлу Сокологорскому.

 Библиотека имеет 40 єкземпляров: 12 составляют Житіе Святыхь, а 25 «Милость Божія»… итого только 3 книги разного названія.

Стремление сберечь и сохранить в чистоте пособія, а также приучить к этому ученіков – Михаль Сокологорский…

Изъ учителей достойны полученія денежных наградь в большем размере: Сталево – Долинский Михаль Сокологорский, … . «» (Названо 4 прізвища)

Початок занять в 1893-1894 рр. у Сталево – Долинському училищі відбувався 25 листопада. Безкоштовно було виділено:

«Бумага графленная – 6,

Бумага била – 1,

Бумага сера – 1,

Грифелей коробок – 2,

Карандашей дюжины – 3,

Ручек штук – 10,

Квадратиков штук – 5,

Досок – 10,

Чернильниц стеклянных – 5,

Чернильных бутылок – 4,

Перьевых коробок – 3,

Мыла фунтов – 5,

Полотна аршин – 1»

Всього на 11 рублів 58 копійок.

Опікуну Мащенку 15 лютого видано премію 40 рублів, Милорадовичу – 40 рублів.

 

В період революції та громадянської війни школа в селі майже не працювала. Не вистачало підручників і навчального приладдя, внаслідок чого погіршився рівень викладання і навчання учнів.

З приходом більшовиків до влади почався період відбудови зруйнованого господарства. Вони приділяли велику увагу розвитку освіти. В селі знову запрацювала колишня земська школа та було створене комітет по ліквідуванню безграмотності (лікбез). Всі, хто вмів читати і писати вчили цьому своїх рідних і друзів, але цих заходів було недостатньо, і тому було прийнято рішення про відкриття другої школи на території хутора Лисівка.

До речі, через деякий час ця школа стала чи не єдиною в нашій місцевості, де навчання велось російською мовою. Чому так сталось? Відповідь дає житель села Сокіл П.І.:

«Після 1933 року в селі з’явилось багато порожніх осель. Сотні людей померли від голоду, багато сімей залишили свої споконвічні садиби і помандрували в далекі світи шукати кращої долі. Така сумна картина була у майже всіх українських селах. Тоді, напевне, в Кремлі задумалися, хто ж буде працювати на українських чорноземах? Була видана таємна постанова ЦК ВКП(б) про переселення частини населення з Росії до нас, на Україну. Прибули переселенці перед новим 1934 роком. З ними було багато дітей. У Лисівці поселились вихідці з Орловщини, а в колгоспах імені Леніна та «1 Травня» – з Курської області. Діти приїжджих не те що навчатися, а й говорити по-українськи не вміли. Ось тому в Лисівській школі почали вчити дітей російською мовою. Така форма навчання тривала два чи три роки, не пам’ятаю, а тоді всі перейшли на українську мову»

Це унікальний історичний факт, тому що подібного явища не було в жодному селі на Полтавщині.

Через декілька років, коли переселенці освоїли українську мову, школа перейшла на українську мову викладання.

В 1934 році директором школи став Городчанін Володимир Григорович.

В період фашистської окупації школи в селі не працювали. Під час визволення села земська школа була спалена. А от Лисівська – вціліла. Приміщення цієї школи і зараз знаходиться в цілком нормальному стані.

Її директором став фронтовик, захисник Ленінграду  Клименко Іван Іванович. Про нього в учнів  та односельців залишились найсвітліші спогади. За словами вчительки Ляховенко Г.С. це був мудрий наставник та вправний керівник. З теплими словами згадує навчання в цій школі вчителька-пенсіонерка Мащенко Любов Степанівна: «Я народилася 16 січня 1937 року в с. Битяги, Великокринківського району, Полтавської області. З 1939 по 1944 роки в зв’язку з переїздом батьків проживала в Казахстані. В 1944 по 1951 рік навчалась у Веселодолинській семирічній школі. Важкі були післявоєнні роки для дітей і вчителів. В школі було два перших класи по 45 учнів. В моєму класі були переростки, вчителькою була Хусточка (Сокіл) Марія Павлівна. Не знали ми ні букв, не вміли ні рахувати, ні писати. Був один «Буквар» у Марії Павлівни, а другий на весь клас, який ми дома групами читали по черзі. Писали хто на чому міг: на газетах, на різному папері який купували на базарі, а потім робили зошити. Чорнило робили з сажі, червоного буряка, бузини, яка розходилась на папері. Ручка була з палички, до якої прив’язували перо під номером 86. Скільки терпіння і вміння було у Марії Павлівни, щоб нас босоногих, голодних, холодних, з полотняними торбинками через плече навчити всьому!

     Вона нас правди і добра учила,

     Щоб були ми твердими в путі,

     Щоб ніде помилок не робили-

      Ні у зошитах, ані в житті!

Зимою в школі топили груби соломою. Стояла на подвір’ї скирта і техробітниці Могилка Вустя Несторівна та Лисенко Марфа Іванівна топили  по черзі цілу ніч, а потім цілий день сиділи дрімали в коридорі і дзвонили з уроку на урок. Займались у дві зміни. Ніякого харчування в школі не було.»

 

В 1970 році на кошти колгоспу «Промінь» було побудовано нове приміщення школи, яке функціонує і досі. Директорами в цій школі були: Рокитний Г.П., Бахмат Л.П., Ус М.М., Ясинок М.Я., Дяченко В.М., Цимбал М.Є.

Зі слів першого директора школи Рокитного Г.П.: «Веселодолинська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів заснована у 1970 році. Зовсім невелика за своєю площею, яка становить 1190 м. Вона вміщує в себе дев’ять класних кімнат площею 324 м. Об’єм школи становить 4808 м. В школі була добре обладнана комбінована майстерня де учні навчалися на уроках трудового навчання. Вироби зроблені учнями на уроках неодноразово демонстрували призові місця. Широкі світлі коридори обладнані згідно останніх вимог. Класні кімнати, кабінети добре оснащені стендами, роздатковим матеріалом, поринають у зелені рослин.

Матеріально-технічна база знаходилася в школі на належному рівні. Були телевізори, магнітофон, програвачі, діапроектори, хімічні і фізичні прилади, які вчителі використовували на уроках, щоб проводити їх на високому фаховому рівні. З кожного предмета була велика кількість таблиць, муляжів препаратів, карт, які давали змогу учням краще засвоїти даний матеріал. Уроки фізичного виховання проводилися у спортивному залі, де був весь необхідний для них сучасний спортивний інвентар. Для хорошого навчання необхідне повноцінне харчування учнів. Для цього в школі була їдальня, яка вміщує в себе 60 посадкових місць. На електричних плитах готувалося смачне дворазове харчування для учнів. Харчування було безкоштовне та різноманітне – всі продукти завозяться місцевим підприємством «Промінь».

Згадує директор школи 1988-2012 рр. Цимбал М.Є.:

«Став до роботи з 1 липня 1988 року у віці 25 років (був наймолодшим з директорів  району),  змінивши на посаді Дяченко Валентину Михайлівну. З перших днів почав займатися створенням умов для роботи педагогічного і учнівського колективів. У школі була слабувата матеріальна база, поступово були закуплені і замінені меблі в учительській і по класах, перефарбовані в  приємні для ока фарби панелі. Професійними художниками з м. Глобине були намальовані картини. Згодом приміщення школи набуло вигляду другої домівки для учнів і вчителів. В 1995 році спільними зусиллями адміністрації школи і ПСП «Промінь», відділу освіти Кринківської сільської ради школа була газифікована. Тут стало тепло і затишно. В школі організовано безкоштовне повноцінне харчування учнів. Учні нашої школи є постійними учасниками і призерами районних предметних олімпіад, конкурсів, всіх масових заходів.

Я постійно знаходився в творчому пошуку. За роки роботи була перекрита покрівля школи, добудоване приміщення кухні, бібліотеки, медичного пункту, внутрішні туалетні приміщення для хлопчиків і дівчаток, мінікотельні для економнішого використання газу. Постійно покращувалася матеріальна база школи. Проведений капітальний ремонт спортивного залу, виконані штукатурні роботи  тильної  сторони школи. Повністю замінена огорожа. Кожного року проводиться поточний ремонт класних кімнат і коридорів школи. На стінах у коридорі змінено всі стенди. Постійно проводилося озеленення шкільної території, висаджувалося багато дерев і кущів. У школі зусиллями адміністрації і ТОВ «Промінь-Лан» створений музей видатного письменника і драматурга, нашого земляка В.В. Канівця.

Протягом 24 років роботи на посаді сформував колектив однодумців, об`єднаних  однією спільною метою – як вивести школу на найкращі позиції в районі і області».

 На протязі існування нашої школи в ній працювали подружжя Клименків, Крамаренків, Криворучків, Цимбалів, Ясинків і сімейні династії Ляховенко Г.С. та її внучка, яка працює зараз – Боштенко Ю.С., Павленко Л.В. та її син Павленко С.М., Мащенко Л.С. та її донька Мащенко С.М.

Веселодилинська школа гордиться своїми випускниками, такими як: Таратута В.М. – посол СРСР в Алжирі, Радник Міністрів РФ в справах СНД.

Канівець В.В. – український письменник, лауреат державної премії УРСР ім. Т.Г. Шевченка, лауреат республіканської премії ім. Котляревського.

Різніченко В.Г. – генерал-майор юстиції, голова воєнного трибуналу Чорноморського флоту і голова військового суду Військово-морських сил України.

Анацький М.П. – інспектор військової підготовки Далекосхідного округу.

Ляховенко Т.Г. – редактор обласної книги Пам`яті України, автор книги “Глобинщина у вогні Великої Вітчизняної”.

Шара С.О. – кандидат педагогічних наук, доцент.

 

Сучасна характеристика навчального закладу

Сьогодні Веселодолинська ЗОШ носить ім’я В.В. Канівця. В честь нього при школі відкритий музей, в якому зібрано твори письменника, описана його біографія, та знаходяться його особисті речі, меблі, тощо. Приміщення школи має всі пристосування для забезпечення навчально-виховного процесу. В 2001 році народним депутатом К. Живаго нашій школі було подаровано перший комп’ютер. Згодом спеціально обладнаний комп’ютерний кабінет поповнився новими комп’ютерами. В школі є мультимедійна дошка, обладнаний медичний кабінет. В навчальному закладі працює 13 вчителів, більшість з них є випускниками нашої школи.

Зараз тут навчається 56 учнів.

 

Ілюстрації:

 

 

 

 

 

Учні 3 класу лисівської школи з учителькою Лазоренко Галиною Андріївною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література: Сорокопуд Іван Олексійович. Весела Долина оновлена. Полтава: Полтавський літератор, 2012. – 344 с. Іл.

 

Автори статті, вчителі Веселодолинської ЗОШ І-ІІ ступенів:

Боштенко Ю.С.

Дурнєва О.В.

Чорноволенко Р.В.

Москаленко І.О.

 

 

rada.org.ua - портал місцевого самоврядування

Логін: *

Пароль: *