Великокринківський зональний Будинок культури

Директор Великокринківського ЗБК –

Нестеренко Віктор Васильович

 

Контактна інформація:

39032, вул. Полтавська, 22/141, с. Великі Кринки, Глобинського р-ну, Полтавської області, т. 35-1-76, веб-сайт: http://vk-zbk.at.ua

 

Колективи Великокринківського ЗБК:

1. Народний аматорський вокальний гурт "День". Дата створення: 1985 рік.  Керівник: Тетяна Левкова. Присвоєння звання "народний": 2007 рік.

2. Народний драматичний театр. Дата створення: 1987 рік. Керівник: Ярослав Нестеренко. Присвоєння звання "народний": 2001 рік.

3. Народний аматорський жіночий вокальний ансамбль "Кринчаночка". Дата створення: 2010 рік. Керівник: Ольга Митрович. Присвоєння звання "народний": листопад, 2015 рік.

4. Жіноче вокальне тріо "Камея": (зліва направо) Наталія Безпала, Ольга Митрович, Тетяна Левкова. Дата створення: 2013 рік.

 

Історія Великокринківського ЗБК

 

Налагоджувати культурне життя у Великих Кринках на початку 20-х років надавали допомогу студенти Харківських вузів та Кременчуцьких педкурсів. У1923 році у селі почав працювати сільський клуб. У ньому збиралася молодь, комсомольські ватажки проводили голосні читання газет, проводили бесіди на антирелігійні та політичні теми. Працювали співочий, драматичний, гуртки.

Перед початком Великої Вітчизняної війни у сільбуді діяли військово-патріотичні гуртки, учасники художньої самодіяльності виступали з концертами перед односельцями.

У Малокринківському колгоспному клубі був хор, в якому виступало 50 чоловік, не тільки з Малих Кринок, а й з Великих Кринок та Бетягів. У 1937 році хор виступав на огляді колективів художньої самодіяльності у Харкові і зайняв перше місце в республіці. Керівником хору був Чемелюх.

У післявоєнні роки центром культурного життя села був сільський клуб. Протягом серпня-листопада 1950 року в ньому демонструвалося десять кінофільмів, проведено три читання художньої літератури, 6 вечорів молоді. Працювали музичний, драматичний і шаховий гуртки. Працювала бібліотека.

Учасники агіткультбригади. Нижній р​яд - Андрій Ярещенко, Іван Шорохов, Григорій Шпорта, 1949 рік.

–Тоді, незважаючи на бідність, люди вміли веселитися, якісно відпочивати. Бувало вечорами, то з одного, то з іншого кутка чути пісні, грала музика, – пригадує уродженка Великих Кринок Г.Ю. Безверха. – Йшли на роботу й з роботи з піснями. А як гарно виводили пісні на бурякових плантаціях дівчата-полільниці.

З січня 1958 року по березень 1966 років директором Великокринківського Будинку культури працював Станіслав Іванович Безверхий.

–Так уже вийшло, що будувати новий Будинок культури довелося мені, а ось працювати в ньому не поталанило – перевели працювати у Глобине. Старе приміщення Будинку культури було тісне, але молоді до нього приходило вечорами багато. Більшість хлопців і дівчат знаходили для себе заняття до вподоби. Був хороший хор, драматичний колектив. Часто їздили з концертами, виставами у Іванове Селище, Веселу Долину, Заможне, Зубані та інші навколишні села. Зустрічали сільських аматорів у кожному селі радо. Ніхто не звертав уваги на деякі погрішності виконавців.

У1959 році в сільському клубі проводилися читацькі конференції по книгах «Молода гвардія», «Вітер в обличчя». У цих заходах активну участь брали Таїса Оченаш, Раїса Коняхіна, Люба Пилипенко.

Бібліотекарі Г.Т. Малюшева та Р.Є. Остратенко на фермах, у тракторних бригадах влаштовували тематичні виставки книг «За достаток продуктів тваринництва», «Нова техніка на полях», «Зимівлі худоби повсякденна увага». Кіномеханік Анатолій Щербак проводив кінолекторії для механізаторів, тваринників.

Агіткультбригада районного зонального Будинку культури. Посередині

директор Будинку культури Станіслав Андрійович Безверхий, 1962 рік.

У практику роботи сільських клубів та Будинку культури увійшли фестивалі художньої самодіяльності, виступи в трудових колективах. Постійними учасниками обласних фестивалів був жіночий ансамбль у складі Віри Худик, Антоніни Ковнір, Марії Сухорук, Любові Кузнєцової, Галини Самойленко, Людмили Власенко. Розвиток культури відзначався своєю великою масовістю. Це була свого роду державна індустрія, в якій працювали, брали участь тисячі професійних і самодіяльних творчих колективів, композиторів, поетів. Випускалися брошури і газети культурно-літературного призначення. Це і «Молодіжна естрада», «Музичні вечори», «Вечорниці», «Заспів» та багато інших. У республіканських та обласних структурах працювали цілі науково- методичні центри, які спрямовували свою діяльність на розширення та вивчення кращих творів української спадщини, творів братніх слов’янських культур. Держава давала можливість вільного спілкування та творчості на різних мовах.

У 1967 році урочисто було відкрито нове приміщення Будинку культури. До послуг учасників художньої самодіяльності кімнати для гурткової роботи, проведення репетицій.

Відкриття новозбудованого приміщення Будинку культури, 1967 рік.

Багато років директором Будинку культури працював Григорій Никифорович Череп. Крім того, що він був відмінним культпрацівником, мав талант художника. Про свій дар гарно малювати він, як кажуть, не афішував. Після одного випадку до нього почали звертатися з проханням оформити декорацію для вистави, намалювати картину, написати афішу, транспорант, лозунг. А було це так: підійшов з товаришем до Дошки Пошани з портретами передовиків виробництва району. Григорій Никифорович жартував над творами невідомого художника, який невдало скопіював портрет з фотокарточки. Це почув тодішні секретар райкому партії по пропаганді і агітації М.С. Артюшенко і запропонував молодому критику намалювати портрет самому. І Григорій Никифорович на аркуші із звичайного учнівського зошита за кілька секунд намалював один з портретів. «Так у тебе талант», – сказав Микола Семенович. І з тих пір Г.Н. Череп здобув ще одне визнання – художника.

Картини і портрети місцевого художника Г.Н. Черепа.

Аматор розумів, що здобувати художню освіту самотужки неможливо. Тоді вирішив за будь-яких обставин навчитися художньому ремеслу. І це у деякій мірі йому вдалося. Він закінчив трирічний курс малювання і живопису при Московському народному університеті імені Крупської. Здобута освіта, набута професійна практика надала нових сил і натхнення молодому художнику Григорію Черепу. Палітра його полотен різнопланова. Працював він у жанрах пейзажів, портретів, панно. Односельці пам’ятають і цінують художні полотна свого земляка.

Жіночий ансамбль. Художній керівник Олексій Душін. 1967 рік.

У 70-80-х роках Великокринківський Будинок культури став зональним. На його сцені проводилися районні огляди художньої самодіяльності, конкурси солістів, гармоністів, патріотичної пісні, художнього читання. Продовжували кращі традиції співучої Кринківської сторони працівники ЗБК Г. Череп, А. Гриценко, А Пилипенко, Т. Лазоренко, Т. Микитенко. Створені ними творчі жанри нагороджувалися щирими оплесками глядачів районної і обласної аудиторії. На базі Великокринківського ЗБК створена районна агіткультбригада (керівник Анатолій Гриценко). Двічі на тиждень, у супроводі лектора Глобинського райкому партії Т.Г. Ляховенко, робили виїзди у віддалені села, тракторні бригади, ферми. У 1985 році до концертної групи приєдналася народна артистка України Раїса Опанасівна Кириченко.

Юні шанувальники таланту народної артистки УРСР

Раїси Опанасівни Кириченко дарують їй квіти.

До 1991 року у Великих Кринках знаходилося 4 бібліотеки, два клуби, Зональний Будинок культури, три кіноточки, музична школа, Будинок піонерів, клуби БУ-3, Великокринківського відділення РТП, бібліотека парткабінету колгоспу імені Горького. Найбурхливішого розвитку культури досягнуто за часів коли був Великокринківський район. Постійно проводилися районні фестивалі самодіяльних митців. У парковій зоні села будувалася районна сцена на якій відбувалися театрально-мистецькі дійства аматорів району. Частими гостями таких свят були професійні митці з Полтави та Кременчука. Одним з таких гостей був наш земляк, уродженець Великих Кринок – Павло Федорович Оченаш, який тоді керував народним хором Кременчуцького автозаводу. На одному з таких фестивалів запала йому в душу молода співачка з Корещини Раїса Корж. Він доклав багато зусиль, аби Раїса з села переїхала співати у місто. Саме звідси, з Великих Кринок почався великий творчий шлях народної артистки України, Героя України Раїси Опанасівни Кириченко (Корж).

Починаючи з 1991 року культура Великих Кринок пережила руйнацію. Закрилося 3 бібліотеки, два клуби, не працює народний музей, зникли кіноустановки. Та все ж таки, незважаючи на відсутність належних коштів на утримання культури, з 2000 року активно запрацював Великокринківський зональний Будинок культури. Директор Віктор Васильович Нестеренко докладав зусиль, аби не померкла слава митців Великих Кринок. Відповідає своєму мистецькому призначенню дитяча музична школа.

Сценка з вистави «Фараони» у виконанні Сергія Лободи, Ростислава Скирти, Леоніда Сідельникова, Віктора Нестеренка.

У фойє Будинку культури організовуються до свят і ювілеїв виставки робіт самодіяльних митців. Свої оригінальні вироби демонстрували Станіслав Євгенович Яресько, його син Олександр, Мусій Іларіонович Вражкін, Павло Федорович Грошев. Різнобарвні вишиванки демонстрували Н.М. Епецька, Г.П. Передерій, Т.Г. Микитенко, М.П. Баглай.

rada.org.ua - портал місцевого самоврядування

Логін: *

Пароль: *